Create New Playlist

Add a cover pic of your own choice

(Optional)

Name

AI Cover Generator

4 credits

Not enough credits (0/4).

Logout

Are you sure you want to Logout?

Close

Відьмина метелиця 2 by Богдана

SongGPT
Відьмина метелиця 2 by Богдана - Ukrainian Folk,Female Vocals music cover art

Відьмина метелиця 2

Ukrainian Folk,Female Vocals

0:003:53
Lyrics
Description
[Куплет 1]
В хаті моїй — глина, дим і солома,
Плету вінок із полину й тьми.
На долоні сажа, на губах — річки гіркота,
Запікаю вогонь, щоб хата знала ім'я моє.
[Передприспів]
Під рукою — руна, під серцем — згин пісні,
Шепоту додаю ще один знак на дверях.
[Приспів]
Ти гори, гори, моя милая метелиця,
У крові місяця хай доля струмиться.
Не дивись йому в зіниці —
Хай в очах його все криється, хай йому не віриться.
Відворожу — і світ завмре,
Приворожу — і ніч помре.
Під шелест тіней, під дихання зливи —
Я шепочу слова пестливо.
Всю правду скрию — в серці мідь,
Нічого не скажу — хай болить.
Нехай відлунням стане тиша,
Де мій вогонь його залишив.
[Куплет 2]
Віник мій — не просто гілля, а пам'ять полів,
Я їм малюю кола — сліди старих забобонів.
Вогнище в чужім дворі — мої знаки на сухих дровах,
І кожна шкірка трави знає, де пройшла моя тінь.
[Передприспів]
Краплиною дощу я пишу його ім'я на склі,
Більше нічого — тільки дим і мій спів при вогні.
[Приспів]
Ти гори, гори, моя милая метелиця,
У крові місяця хай доля струмиться.
Не дивись йому в зіниці —
Хай в очах його все криється, хай йому не віриться.
Відворожу — і світ завмре,
Приворожу — і ніч помре.
Під шелест тіней, під дихання зливи —
Я шепочу слова пестливо.
Всю правду скрию — в серці мідь,
Нічого не скажу — хай болить.
Нехай відлунням стане тиша,
Де мій вогонь його залишив.
[Брідж]
Я кладу під подушку пісок з порогу — хай не знайде мене вночі,
Сіль у кармані, дзеркало в клапті — щоб бачити, як йому віриться.
Пальці знають старі замовляння, губи — смак полину і попелу,
І кожен шепіт — це крок у темряву, де розквітають мої справи.
[Куплет 3 — тиша перед бурею]
Село шепоче: «Вона ходить поміж круча́ми»,
А я кидаю до вітру останній лист — і він